The Blue Hour Observatory ask four four poets, four filmmakers and four wind players in different locations to spend the blue hour in a room without turning on the light, and document their experience through their respective medium. Instead of measuring light colour in Lux and Kelvin, the project investigates the phenomena through tone colours, speech and moving images. Each person records their experience individually. Then, these recordings are juxtaposed in their entire length. This results in a layered, collective perception of the blue hour.

Спостерігали за режимним часом 4 поети, 4 режисери та 4 музиканти. В різних локаціях проводили годину заходу сонця без ввімкнення світла і задокументували свій досвід через відповідне середовище. Замість того щоб вимірювати світло в Люксах чи Кельвінах, проєкт досліджує явище за допомогою тонових кольорів, мовлення і рухомих зображень. Кожен записував свій досвід індивідуально. Пізніше записи зіставили по всій довжині в нашарованому, колективному сприйнятті одного часу — блакитної години.